Дітям під час війни може бути особливо непросто боротися з переживаннями за безпеку дорогих людей. Як підтримати малечу та зменшити її стрес?
Джерело: Freepik
Корисними порадами поділилася у Центрі здоров’я та розвитку Коло сім’ї, передає телеграм-канал «Психологічна підтримка».
1. Поясніть дитині, заради чого рідні на війні
Легше долати випробовування, коли ви розумієте їхній сенс. Рекомендується пояснити, що «тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо він нас сильно любить, і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоби ми могли перемогти, щоб був мир, а ми мали щасливе майбутнє…».
Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи: «Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом».
2. Підтримуйте стосунки
За можливості телефонуйте і давайте дитині поговорити з рідною людиною, що знаходиться на фронті. При цьому не забувайте поснювати, що спілкуватися не завжди можливо. Рідні можуть не мати доступу до зв’язку через обставини військової служби.
Поставте фото рідної людини на видному місці. Говоріть про неї, нагадуйте регулярно, зробіть звичкою «передавати привіт» чи молитися (якщо віряни).
Запропонуйте дитині намалювати малюнки, записати на диктофон послання, зробити фото особливих моментів, щоби потім можна було надіслати їх або розповісти родичу, який захищає Україну.
3. Слідкуйте та обговорюйте новини, які читає або чує дитина
Дитина має право знати, що відбувається на війні. Однак цю інформацію потрібно коментувати та пояснювати, бо вона може сприйняти деякі речі надто гостро і почати переживати. Наприклад, прочитавши повідомлення про чиюсь загибель, дитина може подумати, що це рідна людина.
Слідкуйте, щоб дитина не перевантажувала себе інформацією про війну і не мала доступу до «недитячого» контенту.
Джерело: Freepik
4. Допомагайте дитині справлятися із тривогою та смутком
Це абсолютно природні почуття, тому важливо їх нормалізувати та розділити: «Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Водночас важливо давати надію: «Ми віримо в нашу перемогу і чекаємо батька з війни».
Ми не можемо дати дитині стовідсоткових гарантій, що батько не може бути пораненим чи загинути. Натомість можна допомогти дитині пристосуватися до життя із цією невідомістю і не з’їдати себе переживаннями:
«На війні так буває, що хтось гине чи отримує поранення. Ми теж переживаємо за тата та його побратимів, але віримо, що все буде добре. Але думати про це увесь час немає жодної користі — давайте краще переключимо увагу на якісь корисні справи».
Намагайтеся залучати дитину до якоїсь діяльності. Це найкращий спосіб подолати тривогу.
5. Будьте чутливі до потреб дитини і до власних
Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи, коли рідну особу нещодавно мобілізували, дитині може бути складно — наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема.
Пам’ятайте, що ваші потреби теж важливі. Не соромтеся просити підтримки і допомоги. Подумайте, можливо, можна спростити чи відмовитися від певних завдань або розподілити їх між членами родини.
