Всі наші заборони дитина сприймає як привабливу пропозицію до дії.
Можна помітити, що у спілкуванні виникають НЕдорозуміння. Здається, ми чітко формуємо свої думки і почуття, а нас НЕ чують або розуміють з точністю навпаки. У чому ж справа?
Спитайте себе: як я формую свої думки і як ставлю питання?
У житті будь-якої нормальної мами, хоча б одного разу, виникала ситуація, в якій вона відчувала безпорадність, спілкуючись зі своїм малюком.
Важливо пам’ятати, що дитина не чує частинки «не». Всі заборони сприймаються як поштовх до дії.
Після просьби з частинкою «не», ми бачимо протилежний очікуванням результат, дратуємося і ще більше забороняємо.
Багатьом це знайомо і, насправді, є доволі закономірно. Можете спробувати схему «заборонити — попросити», коли ви спочатку щось забороняєте, а потім спокійно просите без заперечення. Різниця у сприйнятті фраз цілком очевидна.
Ще очевидно те, що перший варіант – завжди домінуючий, наказний, а другий – інформативний та взаємодіючий. Наприклад, «не кричи – говори тихо» або «не перебивай мене – почекай секунду, я чую тебе». Така побудова ніколи не образить дитину. Крім того, вона буде дійсно знати, що ви її чуєте і розумієте, а також вірите в неї і допомагаєте повірити в свої сили. Просто не вказуйте, що робити.
Як це працює з дорослими?
З дорослими, які звикли втягати голову в плечі і НЕ кричати, НЕ лінитися, НЕ встигати в строк, НЕ думати, НЕ розуміти це не працює.
Багато хто дивується, що звичка постійно заперечувати, критикувати і забороняти заважає їм стати щасливими і успішними. Адже як можна жити з чоловіком, який «мене не розуміє» або довіряти батькам, які кажуть «отримаєш двійку – додому можеш не приходити». Набагато приємніше жити з людиною, яка «знає мої бажання, бо я розповідаю про них» або ж довіряти батькам, які підтримують і дають поштовх пробувати щось нове в житті.
Поряд з поясненнями ваших намірів опоненту, дуже важливо говорити слово «ні» в ситуаціях, пов’язаних з небезпеками, ризиком для життя та встановленням меж дозволеного. Особливо це стосується маленьких дітей. Можна використати словосполучення, яке не передбачає заперечень: «Категоричне ні! На дорогу вибігати заборонено лише за ручку з батьками!». Пальці в тостер? «Категоричне ні!». А потім уже пояснення наслідків, тоді у дитини немає проблем щодо цього. Ні, так ні.