Виховувати дитину — вкрай відповідальне та важке завдання, а якщо дітей двоє чи навіть більше, то й складнощі також подвоюються. Яка найбільша помилка батьків, які виховують двох і більше дітей?
Джерело: Pexels
Навішування ярликів? Порівнювання досягнень? Виділення одного улюбленця? Все з перерахованого дуже погано впливає на дітей, але це не найстрашніші помилки.
Найгірше, що можуть зробити батьки двох і більше дітей, — це намагатися дати їм усе порівну. Щоб усе в них було однаковісінько, щоб ніхто не ображався. На перший погляд здається, що якщо дати дітям абсолютно однакову кількість уваги, часу, подарунків, солодощів, іграшок, то все буде по-чесному і правильно, і вони не будуть рости з думкою, що когось люблять більше, а когось менше Проте, досвід тисяч сімей показує, що ця гонка за «зрівнялівкою» не допомагає вирішити проблему, а навпаки може створити додаткові труднощі.
З одного боку, звичайно, повертаючись з поїздки та привезши подарунок для однієї дитини, решті дітей теж потрібно подарувати щось більше, ніж полум’яний “привіт”. Так, у багатьох випадках можна і навіть потрібно давати дітям однаково, але чим частіше ви намагатиметеся уникати цього, тим краще. Але якщо не порівну, то як і що їм давати?
Психологи видіялють три принципи:
Давати за потребами
Розглянемо ту саму ситуацію з поверненням із поїздки: можна привезти обом дітям однакові іграшки, а можна навпаки — для доньки взяти величезного ведмедя, а для сина — маленьку машинку, зате з набору, який він колекціонує. Важливо надавати рівний рівень вашої уваги до їхніх інтересів.
Або ще частіша ситуація з їжею. Не обов’язково давати дітям абсолютно однакову кількість черешні. А на всіляке канючення «а у нього/неї більше!» варто відповідати без прив’язки до іншої дитини: “А ти наївся? Ти хочеш з’їсти ще черешні?”. Потрібно звертати увагу дитини на її особисті потреби, а не на протистояння з братом чи сестрою. А ось який-небудь обмежений продукт, який обидва бажають однаково, можна поділити навпіл.
Джерело: Pexels
Давати по ситуації
Дуже поширеним є звичай дарувати подарунок не тільки тому, у кого День народження, а й братам і сестрам іменинника, щоб нібито інші діти не засмучувалися. Але насправді така традиція — не найкорисніша для ваших дітей. Вона безжально знецінює того, у кого свято. Найкраще, коли всі отримують те, що належить, у свій час, коли це їм найпотрібніше.
Давати за віком
Діти часто дошкуляють батькам нескінченним потоком запитань на кшталт «А чому йому можна грати на комп’ютері, а мені ні?», «Чому він може гуляти один, а я ні?», «Чому йому ви купили телефон, а мені ні?». Не скажеш же дитині, що все лише тому, що йому п’ять, а його братові одинадцять! Найкраще з раннього дитинства прищеплювати дітям установку, що нові права це завжди і нова відповідальність. Потрібно вчити, що в міру дорослішання у дитини з’являються як нові права (ігри в комп’ютер, телефон, прогулянки без батьків), так і відповідальності (навчання, виконання домашніх завдань, слідкувати за часом під час самостійних прогулянок).
Це також допомагає донести до дитини і багато дорослих «можна». Мама і тато можуть лягати пізно, тому що вони несуть відповідальність за те, щоб усе одно прокинутися завтра рано-вранці і відправитися на роботу.
Окрема тема — це розподіл уваги батьків, за який так затято борються діти. У цій ситуації найкраще допомагає метод «індивідуального часу». Психологи стверджують, що в сім’ях, де є більше однієї дитини, індивідуальний час з дитиною просто необхідний.
Джерело: Pexels
Що ж це означає?
Індивідуальний час — це ті 30 хвилин на день, які ви проводите тільки конкретно з однією дитиною. Сенс у тому, щоб у чітко визначений час приділити дитині абсолютно всю вашу увагу. Не відволікаючись на телефон, не готуючи вечерю, і тим більше не переключаючи увагу на інших дітей.
При цьому потрібно разом займатися саме тим, що хоче сама дитина: збирати конструктор, грати в ляльки, дивитися мультики обіймаючись, малювати в улюбленому альбомі.
Після цього повинен слідувати індивідуальний час другої дитини, третьої, і т.д. Знаючи, що мама чи тато точно-точно проведуть з ним час з такої-то години по таку-то, дитині буде набагато простіше пережити той факт, що поки що увага батьків належить його братові чи сестрі.
Як варіант, можна замінити індивідуальні півгодини на день на цілу індивідуальну добу на місяць. Проводитицей день потрібно безпосередньо з якимсь малюком, займаючись тим, чим йому хочеться: вирушити разом у похід, поїхати до аквапарку, сходити в кафе удвох.
