Іноді батьки можуть нашкодити психіці дитини, хоч і самі не підозрюють.
Джерело: Unsplash
Психологи відзначають, що іноді на запитання дитини мама відповідає «на автоматі». Такі автоматичні відповіді на поведінку або слова дитини можуть бути руйнівними для її психіки.
У цьому матеріалі розповідаємо, як не треба розмовляти з дітьми, коли у них виникають проблеми.
Наказ чи команда
Досить часто ми можемо не помічати, як роздаємо дитині накази – «Перестань», «Замовкни», «Прибери», «Лягай спати», «Їж». Але ми забуваємо, що коли дитина не слухається або поводиться не так, як зазвичай, вона просто хоче бути почутою в якійсь своїй проблемі. А нам, як завжди, вистачає своїх проблем.
Загрози та попередження
Коли дитину щось турбує, загрози діють на неї руйнівно – вони роблять її жорсткішою і створюється конфлікт. Приклад батьківської загрози виглядає так: «Якщо ти робитимеш ось це, то тоді я…». Пам’ятайте, що в такі моменти дитина почувається «кинутою у біді» і це закінчується агресією на адресу батьків.
Критика та звинувачення
Досить часто батьки звинувачують дитину у всьому, що сталося. Наприклад, якщо під час гри з іншими дітьми дитина по необережності впала. Іноді мами намагаються швидше зам’яти проблему і кажуть: «Сам винен! Як можна бути таким неуважним?» або «Я скільки разів тобі говорила – не гуляй із цими дітьми!». Це неймовірно шкідливий для психіки дитини батьківський прийом!
Похвала
Хоч це звучить дивно, але похвала може бути дуже небезпечною. Психологи радять замість фраз «Ти – молодець», «Яка ти розумна!» або «Ти — сильний» говорити про себе та свої почуття. Наприклад, «Мені було так приємно, коли ти…», «Я така задоволена, пишаюся тобою». Вся справа в тому, що якщо дитина звикне чути «Ти — молодець», вона вимагатиме похвали постійно. У дорослому житті діти, яких дуже часто хвалили батьки, мають проблеми у спілкуванні, адже вони весь час чекають приємних слів на свою адресу.
Джерело: Unsplash
Поради
Приклади неправильних порад – «А ти піди і скажи вчительці», «Я завжди в таких випадках робила так…». Чому? Тому що дитина повинна сама приходити до певного рішення. Не давайте швидких порад, не розібравшись як слід у ситуації. Дитина повинна сама сформулювати своє рішення.
Аргументи
«Я ж говорила, що так і буде». Типова токсична фраза мами, яка за допомогою бездоганної логіки намагається довести дитині, що вона вчинила безглуздо. Це, як мінімум, руйнує його самооцінку і робить його невпевненим у собі. Своїми аргументами батьки лише ще раз нагадують дитині про її невдачі.
Висміювання
Почуття гумору – це, безперечно, непогано. Але не в ситуаціях, коли дитині потрібна підтримка та розуміння, а її висміюють. Перестаньте реагувати на дитячі істерики дражненням! І перестаньте привчати дражнилками дітей до порядку. Такі фрази, як «Витри соплі – висять до пупа», абсолютно неприйнятні у спілкуванні з дитиною. Сім’я – це не казарма!
Нещире співчуття
Багато батьків грішать цим. Зазвичай ми намагаємося якнайшвидше вирішити проблему, щоб не відриватися від своїх справ. Але щире співчуття – це готовність слухати дитину довго. Готовність повністю відірватися від своїх справ і, якщо треба, то поміняти плани.
