Бути мамою – робота непроста, що вимагає самоконтролю, гнучкості та дуже багато знань. Як тільки мама перестає бути критичною до себе, її поведінка може виявитися руйнівною для дитини.
Модне нині формулювання «токсичний» ми із задоволенням застосовуємо до власних мам. А якщо подивитися на свої стосунки з дитиною і замислитися, чи не проявляються в них ознаки токсичної матері вже зараз. Хто ж така токсична мати, на думку Інтернету?
МАЛО ПОХВАЛИ – БАГАТО КРИТИКИ
Поки малюк ще зовсім малюк, мама хвалить його автоматично (у більшості випадків), навіть не замислюючись. Але чим старше він стає, тим більше проявляється самостійних незалежних вчинків, то рідше з вуст мами він чує похвалу. А ось будь-який, навіть найменший прорахунок чи невдача, відразу викликає хвилю критики з боку найважливішої поки що людини: «Я ж говорила, що так буде», «Треба думати головою, а не одним місцем» — та інші подібні фрази вимовляються «на автоматі» і, що найсумніше, таке ставлення швидко входить у звичку.
ЕМОЦІЙНИЙ ШАНТАЖ
«Я з тобою не розмовляю», «Через тебе у мене інфаркт буде», «Як тобі не соромно!» — популярні та розхожі фрази, які категорично не можна застосовувати до дитини. Мало того, що ваша мовчанка сама по собі травмує дитячу психіку, ви вирощуєте в людині, що росте, руйнівне почуття провини (подорослішавши, він або вона завжди знайде за що себе звинувачувати) і небажання контактувати з мамою в дорослому віці.
ТОТАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
Починаючи з трирічного віку, у дитини з’являється все більше потреби в особистих межах, окремих від батьків. У когось раніше, у когось пізніше — а що вже говорити про маленьких і великих школярів. Навіть якщо ви вважаєте, що без вашого постійного контролю з дитиною обов’язково трапиться щось погане — потрапить у погану компанію, почне курити і ще безліч варіантів лиха, позбавляючи маленьку людину особистого простору ви досягнете лише того, що вона (або він), навчиться краще приховувати його від вас.
БРЕХНЯ ТА МАНІПУЛЯЦІЇ
Обман на благо – саме такою тезою керується токсична мама, обманюючи дитину, яка так щиро їй довіряє. Починається з малого — перед походами на щеплення сказати «лікар тільки послухає трубочкою», залишаючи в садку, пообіцяти забрати до сну і не зробити цього. Прикладів може бути безліч і все це виховує в дитині глобальну недовіру до світу.
НА СТОРОНІ СТОРОННІХ
Вчителька, вихователька, чужа тітка на вулиці або в магазині, розповідає, як погано поводиться ваша дитина. Ситуація, яка все ще часто зустрічається в нашому суспільстві, де кожен готовий виховувати чужу дитину. Але хочеться вірити, що наші читачки в подібних ситуаціях залишаться на стороні своєї дитини, і вже точно не відчитуватимуть її при сторонніх, навіть якщо вина (а тим більше якщо ситуацію ще належить прояснити). Звичайно, погані вчинки дитини не можна ігнорувати або заохочувати, але розбиратися з ними треба без сторонніх, а за необхідності підключити психолога.
НАМАГАЄТЕСЯ РЕАЛІЗУВАТИ ВЛАСНІ АМБІЦІЇ
Дитина, це не ви. І не ваша частина, власність, чистий лист та інше. Це людина та особистість, яка, до речі, може кардинально відрізнятися від своїх батьків, не лише темпераментом, а й прагненнями та сприйняттям світу та себе в ньому. Якщо мама мріяла стати моделлю чи акторкою, а доньку цікавить математика чи спорт, то долучити «нерозумну дитину», яка «не розуміє свого щастя», до прекрасного можна лише застосувавши силу – моральну і навіть фізичну. Чи буде щаслива ваша дитина, втіливши мамині нездійснені мрії і відмовившись від власних? У переважній більшості випадків – ні.
Упевнені, серед батьків, які нас читають, немає відверто токсичних мам, але хоч іноді, хоч одну дію з цього списку, напевно, робили багато. Всі ми люди і тому маємо право на помилку – головне, не вимикати мізки та усвідомлювати свої дії, не перетворюючи їх на звичку.