Запитання: «я зараз в безпеці…але мене весь час трусить, трусяться ноги і руки, не можу їсти і важко рухатися, особливо коли дивлюся на свою доцю, їй завтра буде 2 рочки. Дуже переживаю, що я її підвела, що не змогла бути для неї опорою, майже не приділяю їй часу. Через це намагаюся уникати контакту з нею. Є якісь методики по виходу з такого стану? Розумію, що дитині я зараз потрібна як ніколи і боюся, що своєю поведінкою зроблю їй тільки гірше.»
Джерело: instagram @bebinka63
Відповідь
www.instagram.com/natamovchan_ua @nata_movchan_perinatal www.perinatal.org.ua www.mamavbt.pro/
Те, що відбувається з тілом: шокова реакція на кількість адреналіну та катехоламінів (гормони стресу). Діти не знають, якою має бути мама в тій чи іншій ситуації, хоч зрозуміло потребують допомоги.
- В першу чергу потрібно повернути собі тіло, за ним підтягнеться розум.
- Огорнути себе пледом, пити воду маленькими ковтками, спати, попросивши іншу дорослу людину побути з дитиною.
- Часто простукувати легенько межі свого тіла, прохлопувати.
- Тупотіти ногами. Викричатись у подушку, плакати.
- Це дає змогу реагувати, не завмирати.
Джерело: Instagram @tanyachuyan
Потім, коли прийдете до тями:
- поговоріть з дитиною,
- коротко опишіть ситуацію та власні емоції,
- попросіть пробачення, подякуйте її терпінню та повертайте собі роль турботливої мами.
Нехай все вийде!
Давайте собі час для адаптації. Ніхто вас з дитинства не вчив, що таке війна. Бути розгубленою — нормально, боятись — нормально. Оговтуватись і виправлятись — нормально. Якщо не виходить — біля дитини може бути інший дорослий, а мамі потрібен її дорослий.
Це все тимчасово!
