Розповідаємо, як війна перевернула життя та свідомість відомих українців.
Теле та радіоведуча Маша Виноградова розповіла, як її родина живе в нових реаліях, як змінилося життя після 24 лютого 2022 року, і що їй допомогає та відволікає від поганих новин.
Ваші відчуття 24.02.2022, були готові, вірили, що почнеться війна?
Абсолютно неготова! Хоча ми тільки про це і говорили останні тижні перед війною, але я була морально абсолютно неготова. Ми 20 лютого поїхали в Карпати кататися на лижах, бо у дочки були канікули. Жили в будиночку з друзями. І 24 лютого о 5 ранку наш друг відкрив двері спальні і так тихенько каже: «Олег (це мій чоловік), війна почалась… повномасштабна… поїхали машини заправимо». Власне в тому будиночку в Карпатах, де ми мали пробути 5 днів, ми врешті прожили до 1 квітня.
Як змінилося ваше життя та діяльність в новій реальності?
Дуже змінилося все. Ми так досі і не повернулися додому. Відпочатку війни я відповідаю за інформаційний фронт. Контактую потрібних один одному людей між собою. Ділюся інформацією в соцмережах, яка може допомогти людям. Пишу вірші, які можливо когось зможуть надихнути. Коли сидиш в селі в горах, то це програма максимум.
Перший місяць я була категорично проти виїзду закордон. Але коли на другий місяць кожен день став ніби «день бабака», а все що я робила — можна було робити просто маючи Інтернет, то я вирішила брати дитину і летіти. Щоб для неї дитинство тривало і навчання тривало.
Як переживає війну ваша родина, діти?
Від самого початку ми були в Карпатах, батьки під Києвом, а бабуся в Чернігові. Тому емоційно було дуже важко. Особливо, коли з Чергіговом не стало зв’язку. А ситуація там була дуже складна: ні води, ні газу, ні опалення. Та, на щастя, все обійшлося! Бабуся вижила. Її перевезли до батьків під Київ і тепер вони всі разом. А ми з чоловіком, навпаки, роз’їхалися. Він лишився на Заході країни, а ми з Майєю виїхали. Та просто зараз, коли я пишу ці слова, я сиджу в літаку, а попереду у мене довга дорога до Львова. У чоловіка день народження і я просто не можу не приїхати і не обійняти його. Тому якихось 18 годин і ми побачимось)
Які плани вашої родини, на жаль, зірвала війна?
Плани класно жити?) у мене було чудове життя і я розуміла це і в моменті, але, звичайно зараз розумію гостріше. Закрили один з проектів, в якому я працювала. У чоловіка зупинився весь бізнес. На його день народження ми мали квитки Київ-Мілан, натомість просто зараз я лечу в Краків, щоб автобусом поїхати в Україну. Але я не жаліюся) ні в якому разі.
Українським сім’ям доводиться пристосовуватися до нової жахливої реальності. Як пояснити те, що відбувається дітям?
Це дуже цікаве питання. Я завжди кажу Майї правду. Коли почалася війна, то я їй так і сказала, що на нашу країну напала інша країна, що ми поки не можемо повернутися додому. Показувала фото розбомблених будівель, щоб вона розуміла, що відбувається. Але кожного разу завершувала розмову тим, що все обов’язково буде добре і що з нашим будинком все буде добре і ми повернемось, коли це буде безпечно. Коли вирішила виїжджати закордон, то піднесла це їй, як супер круту новину, щоб вона одразу закохалася в цю ідею.
Де брати сили, щоб вистояти та підтримати дітей?
Звичайно, коли бабуся була в Чернігові я перебувала у постійному емоційному напруження і кожна повітряна тривога оголошена в Чернігові стискала мені серце. Зараз дихаю легше і глибше ??.
Мені дуже допомагає фізична активність. Якщо є можливість, то виходьте з дому і просто ідіть гуляти пішки. Годину-другу. Це відволікає і приємно втомлює. Бо коли сиджу вдома, то постійно беру в руки телефон і читаю новини. Важко це контролювати.
І дітей беріть з собою гуляти, якщо можете. Вони втомлять вас ще більше і самі втомляться і ввечері швидше засинатимуть. Суцільні плюси.
Плани, мрії, надії: що будете робити після нашої перемоги?
Повернусь додому, щоб обійняти батьків і бабусю.
Одягну красиву сукню і піду з друзями гуляти Києвом.
А потім знайду своє місце в процесі відбудови нашої України.
