Українська співачка MamaRika розповіла свою історію. Через війну вона була вимушена з маленьким сином Давідом здолати тяжкий шлях до Польщі, а її чоловік, комік Сергій Середа залишився в Україні. Наразі MamaRika вже повернулася до України, оскільки не змогла витримати розлуки з коханим.
Ваші відчуття 24.02.2022, були готові, вірили, що почнеться війна?
Ми зовсім не були готові до того що почнеться війна, тримали руку на пульсі, але мозок абсолютно не розглядав варіант, що такий жах може статися з нами у 21 столітті в цивілізованому світі. Тому в нас навіть не був зібраний необхідний мінімум речей, але я знаю що дуже багато людей заздалегідь пробували виїхати або мали тривожну валізку в коридорі. Нас це застало зненацька, вже коли ми вночі дивилися за кілька годин до вибухів звернення цього ідіота-карліка про те, що він не вважає Україну незалежною державою, що Україна це частина росії.
Коли ми побачили це звернення, тоді почали підозрювати, що щось може бути. Але по інерції пішли спати, а за кілька годин після цього нас розбудили вибухи.
Як змінилося ваше життя та діяльність в новій реальності?
Життя змінилося повністю, вектор цінностей, все помінялося. В українців все змінилося, зараз кожен з нас волонтер і не важливо, ким ти був до війни – тепер кожен на своєму фронті. Кожна мама, яка боронить своїх дітей за кордоном чи в Україні, кожен батько, який служить і захищає нашу державу, кожен волонтер, який допомагає чим може. Тобто зараз немає поняття розподілу на професії – зараз всі ми працюємо на одну мету. Це свобода, це знищення ворога, це бажання і можливість жити у вільній державі. Це – Перемога! Тому, як далі буде складатись наша доля, чи ми повернемося до того режиму життя, до якого звикли, ми не знаємо.
Але ми знаємо одне: якщо кожен з нас буде робити те, що може в рамках цієї реальності, якою страшною вона б не була, ми наблизимося до Дня Перемоги швидше. Звичайно, я як музикант, як артист, навіть в цих умовах намагаюся робити музику і волонтерити разом з моїм чоловіком – ми робимо все, що можемо, збираємо кошти на допомогу ЗСУ, даємо благодійні концерти. Але повноцінною музичну діяльність зараз назвати не можна, на жаль, тому що, знову ж таки, всі зусилля спрямовані на одну мету – перемогти рашистів!
Як переживає війну ваша родина, син?
Буквально минулого тижня я повернулася з Польщі до України і нарешті наша родина возз’єдналася. Ми не бачилися з чоловіком більше півтора місяця, і відповідно, батько не бачив сина весь цей час. Тому ми прийняли це рішення. Зараз ми знаходимося в Чернівцях і, як би не було складно, все одно вдома краще, вдома добре і рідна земля дає сил. Ми разом і для нас це величезне щастя. Звичайно, коли спрацьовують сирени, або читаєш, що відбувається в інших містах, то постійно плачеш і це неможливо витримати. Але ми віримо, що все скоро закінчиться.
Які плани вашої родини, на жаль, зірвала війна?
Планів було дуже багато, мабуть краще про це не говорити взагалі, тому що серце крається. Було дуже багато творчих планів, ми мали випускати багато пісень і кліпів, їхати в тур, просто жити своїм життям в кінці кінців!
Мали поїхати в першу відпустку за два роки.Ми навіть жартували, що не віримо, що колись кудись поїдемо відпочити. Бо кожного разу, коли ми планувати відпустку, то починався карантин, то ще щось… В мене навіть був такий жарт: «Боже що станеться на цей раз, коли ми спробуємо виїхати у подорож», і нажаль, дійсно, сталося найгірше. Я вам так скажу: ці всі плани не мають вже зараз значення, головне майбутнє наших дітей, яке залежить тільки від нас.
Зараз – головне, щоб всі були живі й здорові, щоб був мир, а все решта матеріальне, взагалі не важливо. Все можна відбудувати, окрім людського життя.
Українським сім’ям доводиться пристосовуватися до нової жахливої реальності. Як пояснити те, що відбувається дітям?
Найгірше в цій ситуації, що наші діти чомусь повинні бачити все це, я не розумію чим вони заслужили жити в цей час! Виходить, вони діти війни. Це найгірше, що може бути і до цього неможливо пристосуватися. Це просто треба якось пережити, але не знаю як…Мабуть мені пощастило трішки більше в плані, що моєму сину тільки 9 місяців, він не до кінця розуміє все що відбувається. Давід лякався гучних вибухів, коли ми були під Києвом, ну і звичайно відчував мій страх, бо ми одне ціле.Я дуже сподіваюся, він не буде пам’ятати все це пекло, і тільки з маминих історій, він дізнається про все, що нам довелося пережити разом. Знаєте, сам факт, що з 9 місяців життя мого сина 2 він вже прожив у війні – невимовно лякає…
Як це пояснювати діткам, які вже дорослі, я не знаю, бо хіба можна пояснити невинному,чистому створінню чому люди такі жорстокі? Мабуть приводити елементарний приклад, що існує добро і зло, і зло зараз намагається нас винищити. Саме тому ми є уособленням добра, де наші воїни, наче янголи ,відважно захищають Україну. І добро переможе зло, обов’язково, так завжди буває, як у всіх казках.
Де брати сили, щоб вистояти та підтримати дітей?
З кожним днем стає все важче і фізично, і морально, особливо тим, хто знаходиться зараз в Україні. Всі молитви направлені на підтримку наших воїнів, кожного українця. Я завжди, коли молюсь, то уявляю перемогу. Я посилаю всю свою любов та всі свої сили в гарячі точки, бо я впевнена, що треба вистояти й з Божою поміччю, з нашою владою та людьми, ми це зробимо! Як підтримати діток? Їх треба просто обіймати, цілувати й берегти наскільки це зараз можливо. Частіше говорити, що любите, давати їм відчуття захисту, хоча б у ваших обіймах. Діти дуже відчувають всі ці речі. Я постійно обіймаю сина, показую, що я поруч і буду з ним, що б не сталося. В моїй новій пісні «Сину», яку я присвятила всім українським мамам та діткам, є одна фраза «Обійматиму тебе, мій сину, навіть коли полетять ножі в спину». Вона чітко передає почуття, які кожна мама відчуває до своєї дитини, і що кожна з нас дійсно готова віддати своє життя, тільки б врятувати своє найдорожче.
Плани, мрії, надії: що будете робити після нашої перемоги?
Ви знаєте, зараз якось не хочеться взагалі далеко щось планувати, заглядати наперед. Ми живемо тут і зараз, в цьому моменті. І дякуємо за те, що він є, за те, що ти живеш, дихаєш, за те, що ти можеш обійняти свого сина, за те, що ти можеш просто вийти на вулицю і побачити сонце над головою.
Зараз життя нас навчило нічого не планувати, а просто жити.
Тому план один – перемогти! Наказати зло! Захистити Україну, а після Перемоги, яка буде 100 відсотків, хочеться просто вийти на вулицю і обіймати всіх, кого зустрінеш, без різниці, просто обійматись, цілуватись і дуже голосно співати наші пісні на честь перемоги.
