Дифтерія – інфекційне захворювання, яке може вражати як дітей, так і дорослих, особливо небезпечне воно саме в дитячому віці, від 2 до 6 років. При виникненні підозрілих симптомів успіх лікування безпосередньо залежить від швидкості введення сироватки.
Джерело: Shutterstock
- Дифтерія в фактах: історія хвороби
- Шляхи зараження дифтерією
- Діагностика
- Ознаки дифтерії
- Ускладнення
- Лікування дифтерії
- Обов’язковий захист
ДИФТЕРІЯ В ФАКТАХ: ІСТОРІЯ ХВОРОБИ
До недавнього часу фахівці з дитячих інфекційних хвороб були впевнені, що з дифтерією в країні покінчено назавжди. Але у 90-і роки минулого століття підступна інфекція знову дала про себе знати. Якщо у дитини якась незвично тяжка ангіна — горло сильно болить, шия розпухла, важко дихати, потрібно негайно звернутися до лікаря і взяти мазок з горла на дифтерію: з цією хворобою не жартують!
У XIX столітті дифтерія забирала безліч дитячих життів, але у 50-ті роки минулого століття завдяки повсюдній вакцинації вона стала медичної дивиною: у розвинених країнах щороку захворювали нею кілька людей, і всі успішно видужували.
Вважаючи, що колишній ворог переможений, у 1970-80-і роки педіатри необачно розширили список протипоказань до щеплень проти дифтерії (АКДС і АДС-М), проголосивши так звану тактику щадного підходу до ослаблених дітей. Та й багато батьків почали відмовлятися щепити своїх дітей, посилаючись на алергію та інші хвороби. Розплата не змусила чекати: на початку 90-х років Україна і країни СНД пережили безпрецедентну епідемію дифтерії — 100 тисяч хворих і 5 тисяч померлих. Пік захворюваності припав на 1994 рік — 24 пацієнта з дифтерією на 100 тисяч населення. Причому в числі найуразливіших опинилися малюки до 5-6 років. Наші співвітчизники активно завозили дифтерію в суміжні країни, але, на щастя, там лихо не вибухнуло, оскільки місцеві жителі були охоплені щепленнями.
Джерело: instagram @esil_ukkbtu
Зараз дифтерію вдалося взяти під контроль, але небезпека захворіти нею зберігається і для дітей, і для їхніх батьків, яких недостатньо активно прищеплювали в дитинстві від цієї хвороби. Врахуйте і такий момент: навіть сильний імунітет з часом слабшає, тому вакцинацію проти дифтерії потрібно періодично повторювати.
Особливість цієї інфекції в тому, що якщо діагноз поставлений в першу добу і лікування розпочато відразу, є шанси на швидке одужання без наслідків. Але якщо забаритися день-другий, хвороба може затягнутися на місяці, а тяжкі ускладнення будуть наростати, як снігова куля. Тому при перших ознаках ангіни потрібно звернутися до лікаря і попросити його взяти у дитини мазок із зіву на дифтерію.
Шляхи зараження дифтерією
Збудник дифтерії — паличкоподібна бактерія з роду коринобактерій Corynebacterium diphtheriae, яку в народі так і називають — дифтерійна паличка. Саме її виділив і описав німецький мікробіолог Едвін Клебс в кінці XIX століття.
Більшість діток заражаються не від хворих, а від бактеріоносіїв, які виглядають і почувають себе абсолютно здоровими, але розсіюють навколо себе дифтерійні палички при поцілунках, розмові, кашлі, чханні, тобто розносять заразу повітряно-крапельним шляхом. Можливий і повітряно-пиловий шлях, а також інфікування через предмети — поручні в метро і автобусі, посуд, рушник.
Джерело: protiv-grippa.com
На відміну від вірусу грипу дифтерійна паличка і не думає гинути у зовнішньому середовищі. Вона дуже живуча! У воді і молоці зберігається протягом 7 днів, а на посуді, книжках, іграшках, білизні та одязі дитини може проіснувати кілька тижнів — і нічого їй не зробиться! Боїться вона тільки сонячних променів, що вбивають її за кілька годин, і дезінфікуючих речовин — перекису водню, хлораміну та інших хлорвмісних засобів. Якщо у малюка виявлять дифтерію, його покладуть в інфекційну лікарню, а в квартирі проведуть обов’язкову дезінфекцію!
У яслах, садках і школах у дітей і персоналу спеціально беруть мазки із зіву, щоб виявити прихованих носіїв дифтерії. Бактеріоносіїв ізолюють від дитячого колективу, проводять санацію зіву за допомогою антибактеріальної терапії, а назад допускають тільки після дворазового негативного результату аналізу, взятого з дводенним інтервалом.
Ступінь прояву захворювання багато в чому залежить від кількості бактерій, що потрапили в організм і від стану загального та місцевого імунітету дитини. Діти до 6 місяців, особливо ті, які знаходяться на грудному вигодовуванні, практично не схильні до зараження, оскільки вони ще мають в крові антитіла, отримані від мами.
Симптоми дифтерії
Джерело: https://bzv.org.ua/
Діагностика
Потрапляючи на слизову горла, носа або очей, збудники дифтерії починають інтенсивно розмножуватися, виробляючи сильний токсин — біологічно активну отруту, що виявляє руйнівну дію на організм. Там, де дифтерійні палички проникли в нього (частіше на мигдалинах), з’являються характерні білкові плівки брудно-сірого або жовтуватого кольору. Розглядаючи дитяче горло, багато мам приймають їх за гнійні пробки, що утворюються при ангіні. Але сидять вони дуже щільно, швидко розростаються, повністю покриваючи мигдалини, — це повинно насторожити!
За відсутності у дитини апетиту і високій температурі (38-39°С) негайно викликайте лікаря!
Джерело: instagram @lie.epidemy
Для цієї хвороби характерне збільшення лімфатичних вузлів під кутами нижньої щелепи і специфічний запах з рота. Горло і шийка набрякають, причому набряк може спускатися вниз — в гортань і трахею, перекриваючи дихання. Так розвивається смертельно небезпечна токсична форма хвороби. Саме вона розвивається у дітей, які виявилися не щеплені, а значить, беззахисні перед недугою. А ось бактеріоносії, які заражають оточуючих, не захворіють: у них є імунітет до дифтерійного токсину — рознощик інфекції не реагує на нього, хоча збудники живуть і розмножуються в його організмі.
Спочатку хвороба нагадує звичайне ГРЗ або початок ангіни. Пацієнта турбує слабкість, підвищення температури, біль у горлі, закладеність носа. Через 2-3 дні з’являються характерні нальоти на мигдалинах, слизовій горла, носа. Вони дуже щільні, біло-сірі, не відокремлюються при спробі зняття. При цьому «сідає» голос аж до повного його відсутності, ускладнюється ковтання, а іноді і дихання. Можливий виражений набряк навколишніх тканин, який погіршує ситуацію. Дуже небезпечно, коли нальоти розташовуються в гортані і на голосових зв’язках: вони можуть перекрити дихальні шляхи!
Джерело: Fotolia
Ознаки дифтерії
Найчастіше у дітей спостерігають глоткову форму дифтерії, коли бактерії розмножуються на мигдалинах. Відрізнити початок дифтерії від ангіни буває досить складно.
- Інкубаційний період від 3 до 14 днів, але зазвичай — 7-8 діб.
- Різке погіршення стану, підвищення температури вище 39 градусів, тримається до 3 днів.
- Блідість шкірних покровів, яка свідчить про бактеріальну інфекцію.
- Через загальне погіршення стану з’являється слабкість, погіршується апетит, може підвищиться ацетон.
- Інтенсивність болю в горлі при ковтанні залежить від ступеня зараження і видимих змін слизових.
- Мигдалини набряклі, на них з’являється наліт. Спершу він виглядає як желе, потім змінюється і перетворюється в щільну плівку сіруватого кольору. Плівка дуже складно знімається, після її видалення дуже швидко з’являється нова.
- Збільшено лімфатичні вузли, розташовані під щелепами.
- Після зниження температури стан горла не поліпшується, а може погіршуватися.
Іноді процес протікає стрімко, а іноді зміни розвиваються поступово, лише через місяць, а то й півтора від початку захворювання. Немає прямої залежності між тяжкістю самої дифтерії та ймовірністю виникнення ускладнень. Це означає, що пацієнт з невеликим болем у горлі і нормальною температурою теж може постраждати згодом від дифтерійного міокардиту (запалення серцевого м’яза) або ураження нирок.
Джерело: instagram@klinikanatalimed
Ускладнення
Поширення плівок і можливі набряки гортані різного ступеня тяжкості можуть викликати небезпечний для життя дитини стан, що отримав назву дифтерійний круп.
Ознаки крупа:
- Лаючий кашель і сиплість голосу, яка збільшується, — прогресують протягом 2-3 днів.
- Голос пропадає, кашель триває, але стає майже беззвучним. Дитині важко дихати.
Остання стадія може настати вже за кілька годин — вона називається асфіксичною, без невідкладної медичної допомоги дитина задихнеться.
Джерело: instagram@zr_vrn
Єдине, що може допомогти хворій дитині, — протидифтерійна сироватка, введена в перші години, а також плазмаферез, що очищує кров від бактеріальної отрути. Йдеться про фільтрацію крові з заміною плазми малюка на донорську — вільну від токсину. Причому повторюють цю процедуру не раз і не двічі, замінюючи близько 70% плазми.
Якщо цього не зробити, виникають ускладнення. Може запалитися серцевий м’яз — дитина слабшає, падає тиск, погіршується кардіограма … Це дифтерійний міокардит. Потім токсин отруює нервову систему, відключаючи ковтальний рефлекс: хворого доводиться годувати через зонд. Псується зір, слідом перестає діяти тілесна мускулатура — розвивається параліч: ні рукою, ні ногою не ворухнути! Рухові функції потім частково відновляться, але це дуже довгий процес, і дитина в будь-якому випадку залишиться інвалідом.
Лікування дифтерії
За найменшої підозри лікар повинен взяти мазок з дитячого рота і зробити посів, у результаті якого виявляються дифтерійні палички. Якщо дитина захворіла на ангіну, але відомо, що вона була в контакті з носієм бактерії, діагноз «дифтерія», як правило, ставлять не залежно від того, чи виявлений збудник у мазку. Лікування дифтерії відбувається в інфекційних відділеннях стаціонару. Перш за все, вводять протидифтерійну сироватку, яка знищує бактерії. Для мінімізації наслідків сироватка повинна бути введена протягом 1-2 днів після появи перших ознак. Решта лікування полягає у відновленні організму і видаленні токсинів з крові дитини.
Антибіотиків, які могли б перемогти дифтерійну паличку, поки не існує, хоча після введення сироватки антибактеріальну терапію так само проводять.
Джерело: Shutterstock
Обов’язковий захист
Захистити дитину від контакту з носієм дифтерійної палички вкрай складно, оскільки можливе носійство без зовнішніх ознак. Дещо зменшити ризик можна, навчивши малюка не торкатися до обличчя, мити руки з милом після відвідування громадських місць і перед їжею. Дифтерійна паличка гине при термічній обробці і не любить сонячне світло.
У всьому світі щеплення від дифтерії включене до графіку обов’язкової вакцинації. Як правило, вакцина від цієї хвороби входить до складу комплексного препарату під назвою АКДС (коклюш, дифтерія, правець), при обов’язковій регулярній ревакцинації — тільки так може виробитися стійкий імунітет, який не захищає від захворювання на 100%, однак принципово знижує його ймовірність, а так само можливість ускладнень і летального наслідку.
Джерело: Fotolia
Ризик появи дифтерійної палички залежить перш за все від колективного імунітету всередині суспільства. Дорослим бажано ревакцинуватися кожні 10 років, а під час спалаху дифтерії, як це було в 1993-1994 роках, вакцинують всіх, кому робили щеплення більше 5 років тому. Дорослі, що втратили до неї імунітет за давністю років, нерідко передають дифтерійну паличку малюкам. Захищатися від неї потрібно всією родиною!
Вдумайтеся: дифтерія відноситься до керованих інфекцій, тобто тих, яким можна запобігти за допомогою щеплень. Розумієте? Деякими інфекціями ми можемо управляти!
Якщо дитині вже N років, і вона не вакцинована або вакцинована не повністю, зверніться до вашого педіатра, і вам складуть індивідуальний графік щеплень. Нещепленим дорослим, а також тим, хто не знає свій вакцинальний статус, рекомендується зробити повний курс щеплень з трьох доз. Ну а тим, хто пропустив лише чергову ревакцинацію, достатньо одноразового введення вакцини незалежно від того, скільки часу минуло від попередньої ревакцинації. Повірте, ускладнення від щеплень зустрічаються в сотні разів рідше, ніж від самої хвороби. А сироватка, якою лікують дифтерію, викликає алергію на порядок частіше, ніж вакцина для її профілактики.
