Бактеріальна інфекція, котра може вражати як дітей так і дорослих, особливо небезпечна в дитячому віці від 2 до 6 років. При підозрілих симптомах успіх лікування дифтерії прямо залежить від швидкості уведення сироватки.
Джерело: freepik
Історія хвороби
Дифтерія як захворювання була відома ще з давніх часів. До наших днів дійшли згадки усім відомого Гіппократа про ознаки дифтерії, яка мала на той час різні назви: злоякісна ангіна, смертельна виразка глотки, круп і т. д. Повний опис захворювання був розроблений медиками в середині 19 століття і саме тоді з’явилася назва «дифтерит», яка з часом трансформувалося у дифтерію. Дослідження небезпечної інфекції продовжувалося досить активно, і у 80-ті роки 19 століття у крові одного із хворих був знайдений антитоксин до бактерії, на базі якого і було створена протидифтерійна сироватка, яку застосовують і донині.
Завдяки сироватці та профілактичній вакцинації з дифтерією фактично вдалося впоратися, проте, і в нас час у нерозвинених країнах, які не піклуються про профілактичну вакцинацію своїх дітей, виникають небезпечні спалахи. Так, наприклад, відбулося в Україні зовсім нещодавно — в 90-х роках.
Причини зараження дифтерією
Збудник дифтерії — паличкоподібна бактерія з роду корінобактерій Corynebacterium diphtheriae, яку в народі так і називають — дифтерійна паличка. Саме її виділив і описав німецький мікробіолог Едвін Клебс в кінці 19 століття.
Поширюється дифтерійна паличка переважно повітряно-крапельним шляхом, від хворого або носія без зовнішніх проявів захворювання. Може передаватися контактним шляхом, а також через заражену воду та продукти харчування. Бактерія стійка до зовнішнього впливу і може досить довго існувати поза людським організмом, зберігаючи життєздатність. Гине при тривалому кип’ятінні і обробці дезінфікуючими засобами на основі хлору.
Ступінь прояву захворювання багато в чому залежить від кількості бактерій, що потрапили в організм і від стану загального та місцевого імунітету дитини.
Діти до 6 місяців, особливо, що знаходяться на грудному годуванні, практично не схильні до зараження, оскільки вони ще не мають в крові, отримані від мами антитіла.
Потрапляючи на слизові оболонки рота і носоглотки, бактерії починають бурхливо розмножуватися, виробляючи в результаті життєдіяльності небезпечні екзотоксини, які з током крові швидко поширюються по всіх життєво важливих органах, що може призвести до серйозних ускладнень після хвороби. Під впливом токсинів відбувається некроз тканин слизових оболонок утворення фіброзних плівок.
Джерело: freepik
Ознаки дифтерії
Досить часто у дітей спостерігають глоткову форму дифтерії, коли бактерії розмножуються на мигдалинах. Відрізнити початкову дифтерію від ангіни буває доволі важко
- Інкубаційний період триває від 3 до 14 днів, але зазвичай — 7-8 діб
- Різке погіршення стану, підвищення температури вище 39 градусів, тримається до 3 днів
- Блідість шкірних покривів, яка свідчить про бактеріальну інфекцію
- Через загальне погіршення стану з’являється слабкість, погіршується апетит, може підвищитись ацетон
- Інтенсивність болю в горлі при ковтанні залежить від ступеню зараження і видимих змін слизових
- Мигдалини набряклі, на них з’являється наліт. Спершу він виглядає як желе, потім змінюється і перетворюється в щільну плівку сіруватого кольору. Плівка дуже важко знімається, після її видалення дуже швидко з’являється нова
- Збільшені лімфатичні вузли, що розташовані під щелепами
- Після зниження температури стан горла не поліпшується, а може погіршуватися
Розповсюдження плівок і можливі набряки гортані різного ступеню тяжкості можуть викликати небезпечний для життя дитини стан, що отримав назву дифтерійний круп.
Ознаки крупа:
- Гавкаючий кашель і збільшуюча сиплість голосу — прогресують протягом 2-3 днів
- Голос зникає, кашель триває, але стає майже беззвучним. Дитині важко дихати
Остання стадія може початися вже через кілька годин — вона називається асфіксичною, без термінової медичної допомоги дитина задихнеться.
Джерело: freepik
Як діагностують та лікують дифтерію
При найменшій підозрі лікар повинен взяти мазок з дитячого рота і зробити посів, в результаті якого виявляються дифтерійні палички. Якщо дитина захворіла на ангіну, але відомо, що вона була в контакті з носієм бактерії, діагноз «дифтерія» як правило, ставлять не залежно від того, чи виявлений збудник в мазку.
Лікування дифтерії відбувається в інфекційних відділеннях стаціонару. Перш за все, вводять протидифтерійну сироватку, яка знищує бактерії. Для мінімізації наслідків сироватка повинна бути введена протягом 1-2 днів після появи перших ознак. Решта лікування полягає у відновленні організму і видаленні токсинів з крові дитини.
Антибіотиків, які могли б перемогти дифтеріїну паличку, поки не існує, хоча після уведення сироватки антибактеріальну терапію також проводять.
Профілактика дифтерії
У всьому світі щеплення від дифтерії включено в графік обов’язкової вакцинації. Як правило, вакцина від цієї хвороби входить до складу комплексного препарату під назвою АКДП (коклюш, дифтерія, правець), при обов’язково регулярної ревакцинації — тільки так може виробитися стійкий імунітет, який не гарантує захист від захворювання на 100%, однак принципово знижує його ймовірність, а так само можливість ускладнень і фатального наслідку.
Ризик появи дифтерійної палички залежить перш за все від колективного імунітету всередині суспільства.
