Черговий локдаун підтвердив: онлайн – це нова реальність, а онлайн-освіта – її вимога. Анастасія Євдокимова, вчителька проєкту «Всеукраїнська школа онлайн», начальниця відділу промоції читання Інституту книги розкриває всі нюанси сучасного освітнього процесу.
Джерело: freepik
В одних країнах онлайн-освіта функціонує давно, повноцінно доповненюючи навчальний процес, але ми в Україні познайомилися з форматами «онлайн школи», «дистанційного навчання», «відеоуроків» лише у ковідному світі.
Незважаючи на те, що з грудня в Україні діє безкоштовна деражавна платформа для дистанційки «Всеукраїнська школа онлайн» (ВШО), багато хто досі скептично налаштований до нових інструментів в освіті. Тому ось 5 тез, які варто врахувати, щоби збагнути переваги та ризики онлайн-навчання.
1. Відтепер обов’язковим є графік чи розклад, розпорядок дня, а ще навичка – планувати свій час.
Гаджети затягують так, що й про баланс можна забути. У графіку потрібно поєднати і «робоче», і «для себе»: навчальні години, дозвілля, котре приносить радість, обов’язкові фізичні вправи у перервах між заняттями (адже довготривале сидіння в одній позі шкідливе), корисні звички (як-от читання), режим харчування та сну.
Порада: випишіть усі свої щоденні справи (із готуванням сніданків та вечірніми медитаціями), спробуйте розробити власний графік – це допоможе виявити прогалини у плануванні. Ви пройшли цей шлях самостійно, тож опісля можна запропонувати скласти графік із дитиною.
Джерело: freepik
2.Дитиноорієнтованість навчання – це про онлайн.
Кожен і кожна сприймають інформацію по-різному: хтось візуал, а інший – аудіал, комусь достатнього один раз пояснити, а хтось потребує довшого засвоєння нової інформації й двох-трьох повторень інформації, щоби розібратися. Якщо йдеться про відеоуроки, наприклад, державної платформи «Всеукраїнська школа онлайн», то тему можна прослухати будь-яку кількість разів, зупиняючи відео та повертаючись до складних моментів. Також там є опорний конспект, який розставить акценти, та тестові завдання, які допоможуть закріпити засвоєний матеріал.
3. Залученість у процес усіх учасників – учнів, вчителів та батьків. Функція батьків перестає бути лише контролюючою:
«А ти зробив/зробила завданння?». Онлайн передбачає, що батьки розумітимуть, який навчальний контент запропоновано дитині, за який час і що саме вона повинна опрацювати, які завдання виконати після. Залученість у навчальний процес в класі мінімізована, адже це територія, де є учні та вчитель-провідник у світ предмету. Вдома, за комп’ютером, батьки – той дорослий, який опиняється поряд, спостерігає, надихає.
4. Зовнішня мотивація передбачає відповіді на складні запитання, які так часто ставлять діти:
«Навіщо це мені?», «Навіщо я вчу цей предмет?», «Навіщо я роблю цю вправу?». Коли йдеться про навчання в класі, то, безумовно, все значно простіше – є колектив, спільна гра, до якої всіх запрошує вчитель, простір класу, який створений для навчального процесу. Тому, щоби не махнути рукою та не знудитися, дитині потрібна мотивація від батьків, вони разом мають зрозуміти важливість, доцільність, необхідність навчання.
Відповіді на запитання про те, як застосувати математику в житті, або навіщо потрібна література не лежать на поверхні. Тому до такої розмови батькам необхідно підготуватися і постійно тримати руку на пульсі зацікавлень дитини. Допомогти відповісти можуть як книжки для спільного читання, коли і дорослий, і дитина пірнають із головою у пошуки відповіді й це стає певною формою дозвілля, наприклад — «#щотакематематика?» Кузька Кузякіна. Або дорослі готуються самостійно та пояснюють дитині, наприклад, «Як читати класиків» Ростислава Семківа.
5. Відповідальність за результат тепер за дитиною і залежить від її дисципліни.
Онлайн дає поштовх до стрімкого дорослішання й самостійності.
