Григорій Решетник та його дружина Христина ексклюзивно знайомлять читачів журналу «ОТДОХНИ!» з молодшим сином Олександром!
Григорію, коли дізнався, що Христина вагітна, мріяв, що цього разу у вас буде донька? Не засмутився, коли дружина знову народила хлопчика?
У глибині душі, мені здається, кожна родина мріє і про хлопчиків, і про дівчаток, але Христинка завжди мріяла про трьох синів. Тому на замовлення мами в нас народився третій хлопчик — Сашко. Я не засмутився, коли ми пішли на УЗД, був дуже щасливий, бо ніколи себе не уявляв навіть батьком двох… А зараз я тато трьох! Лікарі говорили нам, що, коли в родині дві дівчинки й тато дізнається, що третя буде теж дівчинка, тоді скандали інколи починаються прямо на УЗД. Але ж треба радіти, що Всевишній дає діток, незалежно від їхньої статі, деякі люди взагалі не можуть мати дітей.
Народження третьої дитини — це була запланована подія чи вам просто пощастило?
Ми свідомо хотіли третю дитинку. Щоправда, ми не знали, що буде карантин і локдаун. Ми відправилися на Мальдіви у березні, ще до пандемії. І вже коли оголосили карантин, дізналися, що чекаємо на малечу. Тож це докарантинна дитина.
І все ж таки ти хочеш стати татом донечки?
Так, я мрію про донечку. Але чи ми зважимося на це, час покаже. Зараз треба приділяти увагу хлопцям, дати їм любов, гарну освіту, подорожувати з ними… Це все потребує певних ресурсів. І навіть не стільки фінансових, скільки часових. Ми намагаємося бути гарними батьками.
Скільки взагалі хочеш дітей, бо вже зрозуміло, що статус «багатодітний тато» тебе не лякає…
Так, це дуже приємний статус. Але коли хтось каже: «Там, де двоє, там і троє…» Ні. Троє дітей — це вже інше навантаження й відповідальність. Я тільки нещодавно зрозумів, чому з трьох починають називати батьків багатодітними. Третя дитина дуже багато потребує уваги, особливо коли в родині інші діти різного віку. Скільки буде сил, стільки буде й дітей. Коли в родині з’являються діти, це вже інше сприйняття реальності.
СПРАВЖНІЙ КВЕСТ
Проводити карантин з двома дітьми й вагітною дружиною – це, мабуть, було непросто?
Локдаун вдома — це такий справжній квест, після якого вже ніщо не лякає. Хлопцям 7 і 3 роки, в дружини токсикоз, треба було всім приділити увагу, ще й думати, як гроші заробляти… Радий, що після цих випробувань наша родина стала ще міцнішою. Ми дуже відповідальні батьки: сиділи на самоізоляції місяць, не виходили з дому. Одного разу ми виїхали з дітьми в ліс, у безлюдне місце, щоб подихати повітрям, так мені в Instagram написали, що ми безвідповідальні… Списую це на загальне нервове навантаження.
Багато зірок під час карантину замислились про купівлю будинку за містом. У тебе є таке бажання?
Так, ми живемо у квартирі, але бажання, звісно, є, бо знали б ви, скільки в нас всіляких самокатів, велосипедів, візків… Все це часто лежить у мене в машині, бо не вистачає квартирних приміщень. Думаю, що ті, хто живе у будинку, легше проходять дистанцію з пандемією, бо діти можуть грати на вулиці, дихати свіжим повітрям… Чи складеться з будинком, час покаже, але я вірю: якщо мріяти й працювати над мрією, бажання здійсниться.
Ти був присутнім під час пологів?
Так, я був присутнім під час усіх пологів, підтримував дружину. Я радий, що ми разом проходили цей шлях. Так чи інакше, ставлення до жінки після такого досвіду змінюється: ти бачиш, наскільки це важкий процес, наскільки вона віддає всю енергію і здоров’я дитині…
Ми народжували у приватному пологовому будинку в гарних умовах, мабуть, нам було легше, ніж тим, хто не може собі цього дозволити. Тому ці пологи не відрізнялися від допандемійних, хіба що треба було більше тестів зробити й родичів не пускали на виписку, бо були певні обмеження. Але я уявляю, як це все складно для тих, хто народжував у звичайних пологових будинках, або якщо у мами виявили ковід! Хочеться, щоб хоч з пологовими в нашій країні усе налагодилося, бо народження дитини для жінки вже стрес.
Ви назвали сина Олександром. Чому обрали це ім’я? Взагалі швидко знаходили імена для дітей?
Перший син, Іван, названий на честь мого тата, Дмитрик — на честь Христининого тата, а Олександр — це ми вже віддалися фантазії. (Посміхається.) Дискусії були дуже довгі, навіть коли у пологовому нас просили назвати ім’я, щоб подати документи на свідоцтво про народження… Від синів була пропозиція назвати молодшого Крістіаном на честь Христини. Але нам дуже подобається Олександр, Сашко, що означає «переможець».
Хто вам допомагає з дітьми? Чи користуєтесь послугами няні?
Раніше в нас були няні, потім хлопці пішли в садочок, школу, але ми з тих батьків, що й самі гарно справляються. Христинка дуже багато часу проводить з дітьми, але й паралельно займається своїми онлайн-проєктами, їй допомагаємо я й Христинина мама. Потім плануємо запросити няню.
В АВТОРИТЕТІ
Розкажи про інтереси Івана та Дмитра! Чим вони зараз цікавляться?
Цього року Іван пішов до школи, вона дуже прогресивна й креативна. Після занять у нього ще купа гуртків, зараз він грає в шахи й ходить на робототехніку.Це його цікавить. А Дмитрик ходить в гарний садочок, там теж багато гуртків, він відвідує футбол, танці, захоплюється хіп-хопом. У вихідні хлопці ще займаються плаванням. Як трохи потеплішає, відведемо на плавання й нашого Сашка.
Хто для них найбільший авторитет? Кого більше слухаються?
Ми з Христиною намагаємося бути єдиною командою, не розділяти обов’язки й любов, щоб діти не замислювалися, хто добрий чи злий поліціянт. Тому, коли я на роботі, найбільший авторитет — дружина, а коли я вдома, то розумію, що треба й мені бути авторитетом.
Ти можеш приготувати дітям смачний сніданок, як часто показують у голлівудських фільмах? Взагалі з кулінарією на ти?
Я з кулінарією поки на ви. Але сніданок можу приготувати.
Коли ми з Ванею й Дімою раніше встаємо, а мама з Сашком ще сплять, я їм готую кашу. Сини навіть кажуть, що вона виходить смачніша, ніж у мами. Мабуть, це через те, що тато — рідший гість на кухні. Можу приготувати вечерю: якийсь салат, підсмажити м’ясо, зробити бутерброди… Щоправда, зазвичай готує Христинка, вона в цьому просто ас.
А що найчастіше просиш, щоб тобі приготувала дружина?
Різне м’ясо, дуже люблю борщ, кохана його відмінно готує. Люблю італійські страви: лазанью, всілякі салати… Христинка мене просто балує смачненьким, мені навіть не треба нічого просити!
Як ти підтримуєш спортивну форму? Знаходиш час на заняття в спортзалі?
Ой…Зараз із цим дуже складно. У зв’язку з локдауном й народженням Олександра вибився з графіка. Але скоро весна, тому ми з дружиною плануємо піти до спортзалу разом з Сашком. Зараз я у формі ще тому, що дуже зайнятий на роботі й намагаюся правильно харчуватися. Взагалі я люблю ігрові види спорту, раніше грав у футбол, волейбол, ще хочу навчитися грати у сквош та гольф…
БУДЕ ЩЕ ЦІКАВІШЕ
Ти завжди стильно одягаєшся. Почуття стилю в тебе вроджене чи користуєшся порадами стилістів?
Дякую за комплімент! Тут, мені здається, два в одному. Вроджений смак можна розвивати, й в цьому мені допомагає моя дружина і стилісти каналу СТБ. Мені здається, що кожен має приділяти увагу своєму стилю перш за все для себе: коли ти маєш гарний вигляд, то й продуктивність зростає.
Буває таке, що дружина купує тобі речі, які ти потім не носиш? Сам вгадуєш з подарунками коханій?
Ні. Христинка перфектно вгадує все не лише зі стилем, але й з розмірами! А що стосується подарунків коханій… Мені легше поїхати з нею на шопінг і просто оплатити те, що вона вибере. Я часто роблю дружині сюрпризи: коли ми разом на шопінгу, запам’ятовую, що їй сподобалося, й наступного разу повертаюся до магазину за тими речами. Це чоловіча мудрість, яка розвинулася в мене за час сімейного життя.
Якщо раніше ми концентрувалися на одній дитині, потім на двох, то зараз треба враховувати, що третя, якщо кричить або не висипається, заважає спати іншим двом синочкам. Тому ми з Христиною намагаємося знайти баланс, але легко це не дається. Тепер, коли в нас троє, я не розумію, як раніше над Ванею ми всі пурхали й в нас не було вільного часу. Допомагали дві бабусі, потім няня… Що ми робили всі й чого не спали ночами — незрозуміло. Зараз вже є досвід, але так чи інакше з третім нелегко: малюк потребує уваги, хоче закріпитися в родині. Але й хоче сподобатися всім, посміхається. Тож все одно це насолода, всі труднощі — це такі умовності…
Найголовніше завдання батьків — збалансувати увагу так, щоб кожна дитина відчувала себе коханою!
Джерело: журнал «ОТДОХНИ!»