Ніна Матвієнко — душа української пісні, хранителька народних традицій, народна артистка України, чий чарівний голос легко впізнається з перших нот. З нами назавжди залишаться її неперевершені пісні.
Пропонуємо послухати українські колискові у виконанні Ніни Митрофанівни Матвієнко, від яких мурахи по шкірі.
Котику сіренький
Котику Сіренький Котику Біленький
Котку Волохатий не ходи по Хаті
Не ходи по Хаті не буди Дитяти
Дитя буде спати Котик воркотати
Ой на Кота на Воркота
На Дитинку Дрімота
А-а а-а а-а а (2)
Ой ну люлі Котку не йди на Колодку
Не йди на Колодку бо заб’єш Головку
Та буде боліти нічим завертіти
Ой на Кота на Воркота
На Дитинку Дрімота
А-а а-а а-а а (2)
Ой-люлі-люлі
Люлі-люлі-люлі
Ой на Кота на Воркота
На Дитинку Дрімота
А-а а-а а-а а (2)
Ой, ходить сон коло вікон
Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота — коло плота.
Питається сон дрімоти:
— А де будем ночувати?
— Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька,—
Там ми будем ночувати,
Дитиночку колихати.
Ой на кота та воркота,
На дитину та й дрімота,
Котик буде воркотати,
Дитинонька буде спати.
Ніченька іде
Гойда, гойда-гой, ніченька іде,
Діточок малих спатоньки кладе.
Під вікном тремтить вишенька мала,
В хатку проситься, бо прийшла зима.
Під вікном тремтить вишенька мала,
В хатку проситься, бо прийшла зима.
Гойда, гойда-гой, очка заплющи,
В сні щасливому зогрієшся ти.
Йди до хлопчика, люба вишенько,
В колисочці вам буде тепленько.
Йди до хлопчика, люба вишенько,
В колисочці вам буде тепленько.
Гойда, гойда-гой ніч прийшла до нас,
Діточкам малим спатоньки вже час.
Рости, хлопчику, з вишенькою враз,
Хай не скупиться доленька для вас.
Рости, хлопчику, з вишенькою враз,
Хай не скупиться доленька для вас.
Колискова зорі
Прислухаюсь, як спить мій син,
Щось до світу шепоче він,
Прислухаюсь, прислухаюсь…
Чую сонне зітхання його,
А в дитячому серці вогонь,
Прислухаюсь, прислухаюсь…
Мов до сонця, що в травах стоїть,
Мов до птиці, що лине в блакить,
Прислухаюсь, прислухаюсь…
Як росте непосида малий,
Мов до власних бажань і надій
Прислухаюсь, прислухаюсь…
Прислухаюсь…
Чуєш, сину, пісня ця для тебе
Від землі, від сонця та від неба!
Сину мій, сину, рідна земля
Сон береже твій зблизька й здалля.
Мов до спраги своєї землі,
До зерна, що не спить у ріллі
Прислухаюсь…
Чую всесвіт і материн цвіт,
Чую сина і сонний політ!
Прислухаюсь, як спить мій син…
Прислухаюсь, як спить мій син…
Мій син…
Спи, засни, моя дитино
Спи, засни, моя дитино,
Спи, моє маля.
Ніч іде в гаї, долини,
Трави нахиля.
Хай тобі ця ніч насниться,
Що в вогнях сія,
Будеш завтра в світ дивиться,
Зіронько моя. (2)
Посміхнись до мене, сину,
І зрадію я,
Не хвилину і не днину,
Я навік твоя.
Перша ніч твоя почата
В співах солов’я,
Дай же мамі рученята,
Зіронько моя. (2)
Сплять ліси, поля, криниці,
Шепіт ручая,
Ти відкрий, відкрий очиці,
Юносте моя.
Підеш ти по Україні,
Де життя буя.
Виростай, моя дитино,
Зіронько моя. (2)
Місяць яснесенький
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час
Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.
Тяжка годинонько!
Гірка хвилинонько!
Лихо не спить…
Леле, дитинонько!
Жить — сльози лить.
Сором хилитися,
Долі коритися!
Час твій прийде
З долею битися,—
Сон пропаде…
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас…
Спи ж ти, малесенький,
Поки є час!
Ой ходила лебедиха
Ой ходила лебедиха,
та й у лузі, лу
пригорнула тихо-тихо
крильцем ковилу.
Ой ходила лебедиха,
та й у лісі, лі
притулилась тихо-тихо
крильцем до землі.
Полетіла лебедиха
понад озером,
напувала сині очі
синім прoзором.
Золотила сиву душу
сонцем росяним,
жовтим колосом, дитинко,
синім прoзором.
Тихо-тихо лебедиха
в небі танула
над Вкраїною, дитинко,
над коханою.
Ой, люлі, люлі
Колисала я
Дитиноньку маленьку
Та й поламала
Колисоньки ноженьку.
Не жаль же мені
Та тої колисоньки,
А жаль же мені
Та тої дитиноньки.
Я колисоньку, я новеньку
За день, за два збудую,
А дитиноньку та й маленькую
За сім літ не догодую…
Бо колисонька, бо новенькая
З крутого деревенька,
А дитинонька та й маленькая
Від щирого серденька.