Папа Александр продолжает рассказ о жизни своего мальчика-воробушка.
Младенец (Фото: ЦФА Бурда)
Тиждень шістнадцятий.
Цього тижня ти, Горобчик, в прямому сенсі приміряв знання на голову. Мама розкрила перед тобою книжечку, а ти першим же рухом ноги підбив і закинув її собі на голову. Радості твоїй не було меж. Хоча, буду відвертим, повтикати на картинки в книжці ти можеш. Здається у тебе уже є улюблені. Перечитуєш улюблені місця щодня.
Про бопельку. Якось Опля-Бопля все частіше перетворюється на маленького Бопельку. Правда тільки в ті моменти, коли ти і є «бопелька». Коли ти «горобчик», то «бопелька» тобі зовсім не личить.
Про дачу. Тебе вперше вкусив комар. Під око. Було б то на моєму обличчі чи маминому – ляснув би не роздумуючи. А так, просто його зігнали, і він полетів собі з краплинкою твоєї крові. Хоча ти, Горобчик, мав би його з’їсти першим. Ти ж горобчик.
Про шкарпеточки. Ти справжній мужчина, мужик, мужичок. Твої шкарпетки будуть жити окремо, без пари і своїм життям, як роблять це шкарпетки сотень тисяч стопіцот мільйонів мужиків цієї планети. Уже двічі ми з мамою ганяли парком в пошуках шкарпеток. Ту маєш здатність зняти її з себе і десь викинути, сидячи у нас на руках під час прогулянки. Якщо так буде і далі, то ти дійсно ніколи не будеш знати де твоя друга шкарпетки.
Про іграшки. У тебе з’явився улюблений співрозмовник – Віні. Бесіди з ним ти ведеш вечорами після харчування. Ти йому шось воркочеш, агукаєш і посміхаєшся, а він уважно слухає. Про що ви там говорите ми намагаємося не підслуховувати. То ваше, горобчаче.
Гарний теплий тиждень. Гуляв, пускав бульки, махав ручками, рухав ніжками, хитро дивився на нас і трошки вередував. Типове життя горобчика. Головне будь здоровим.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Папин блог. Пятнадцатая неделя
