Папа Александр продолжает рассказ о жизни своего мальчика-воробушка.
Тиждень п’ятнадцятий
Тиждень прийняття важких рішень (для мене) і легких безтурботних деньків (для тебе). Принаймні хочеться в це вірити.
Про здоров’я. Горобчик, тебе вперше після роддому посипало якимись прищиками. Лікуємо як нам сказав педіатр, тому зараз ти виглядаєш як маленький синячок. Раніше, якщо у тебе з’являлися якісь червоні плямки, то це ти сам міг себе подряпати, і часто виглядав, як горобчик після бійки.
Про їжу. Погуляли разом на фестивалі вуличної їжі (фото з фестивалю). Думаю, ти був там наймолодшим горобчиком. Я поїв fish&chips і різотто з трюфелем, а ти з мамою дорадо на грилі. Точніше свою дорадо на грилі ти поїв десь в районі 4 ранку у вигляді молока. Наче все нормально. Якшо ти думаєш, шо прищики, про які я написав вище, від дорадо, то скажу зразу – ні. На фестиваль ми приїхали після лікаря, ти був уже посипаний
Про погоду. Осінь в Києві така, що на прогулянку ти виїжджаєш в кофтах і штанішках, а повертаєшся тільки в маєчці і з голими ногами. Самі звикаємо, звикнеш і ти.
Про відрижки. Я повинен про це написати. Тебе б оце прямо зараз взяти і повезти на Октобрфест в Мюнхен. Ти б там був королем. І навіть без пива. Ти інколи такі звуки з нєдр свого маленького тіла добуваєш, що я починаю хвилюватися, чи не порушив ти собі там нічого таким мощьним риком. Навіть я так не вмію і після третього літра пива.
Про запах. В це важко повірити, але один маленький шести кілограмовий Опля-Бопля зміг витіснити з великої кімнати усі запахи, крім свого, дитячого. І зараз, коли заходжу в кімнату, то одразу розумію хто тут головний.
Такий от тиждень. Будь здоровий і мирного неба над головою (усе частіше чую на вулиці подібне вітання/прощання).
P.S. Подай мені якийсь знак чи агукни чи можна показати фото, де ти в ролі падре Качечки.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Папин блог. Четырнадцатая неделя