Папы, рассказывающие о детях – особое явление. Публикуем блог Александра, который недавно стал папой и ведет «бортовой журнал» своего мальчика-воробушка
Привіт.
Тільки вдвох. Зараз ти лежиш у мене на грудях, хрипиш і плачеш, бо тобі страшно. Твоя мама залишилася в реанімації до вечора. Розумію твій страх. Мені теж трошки страшно. Як це буває перед чимось новим для мене. Страшно чи справимося ми, розумію, що справимося, але гуль наб’ємо.
Обіцяю, що буду старатися стати ідеальним татом, але лажати я буду, я ж себе знаю. Просто вибач
наперед за якісь помилки.
Зараз от я трохи поплакав разом з тобою. І мені стало легше. Сподіваюся ти прочитаєш це колись і зрозумієш мої відчуття.
А поки вітаю тебе в нашій маленькій сім’ї, поки без імені, хлопчик, 4060 гр., 56 см., народжений 22 травня.
P. s. Ти дуже кумедний, навіть коли голосно плачеш. І волосатий як я. Добре хоч без бороди.)))
P. p. s. Мама народила тебе в свою улюблену погоду — коли на небі ні хмаринки.
Продолжение следует…
