А вот и продолжение блога Александра — папы мальчика-воробушка
Почну з поганого —ми пропустили фінал Ліги Чемпіонів. Тебе я не буду винити, ти міг і не знати. Підозрюю, що в мами в животі ти не бачив телепрограми, хоча дорогу до фіналу ти зі мною дивився. Спишемо це на погану організацію, але постарайся, шоб такі інциденти більше не повторювалися.
Одразу попереджаю – скоро твій і мій перший чемпіонат світу з футболу, що стартує 12 червня. Узгодь все з молочною феєю, щоб ми, як два нормальних мужика могли: ти — поспати, а я подивитися футбол. Або ж навпаки.
По першому тижню. Було важко і страшно. Всрався не раз і не два, ти теж не відставав і гадив в памперси регулярно.
Про поведінку. Працюй над своєю комунікацією. Бо так далеко не заїдеш. Не можна кричати на людей і розмахувати руками, так ти нічого не досягнеш. Повір мені, я пробував.
Ти вже відкрив очі і від цього став ше суровішим, особливо коли їси і люто дивишся, наче ми тебе не годуємо, а примушуємо надувати повітряні кульки для чужого свята.
Почали процедуру реєстрування тебе як громадянина України. За це тобі навіть виплатять гроші і вже скоро ти зможеш купити PS4, яку ти так давно хотів.
Узагальнивши, можу сказати, що це був нормальний тиждень. І да, в тебе з’явилося ім’я.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Папин блог. После рождения