Мальчику-воробушку исполнилось 3 месяца! И папа Александр продолжает свой рассказ о сыне.
Тиждень дванадцятий
Про ліфт. У тебе якийсь зуб (навіть за повної відсутності оних у твоєму роті) на наш ліфт. Про інші не знаємо, в інших ліфтах ти ще не був. Так от, ти активно обурюєшся, кричиш і сваришся щоразу як в ліфті їдеш. Так, шо всі сусіди знають, шо Горобчик повертається на базу.
Частково проблему вирішили – вниз йдемо пішки. А от нагору… Хоча знаєш, одного раз, коли з нами їхала якась мила дівчина, ти, як справжній джентльмен, промовчав. Навіть не пікнув. Шо тут скажеш – мужик.
Про PlayStation 4. Опля, вибач, але поки що не буде в тебе PS4. Мама Katya вважає, що пральна машинка з сушкою зараз важливіша. Тобто вона думає, шо чисті і сухі штани важливіші за PS4. Пхе… жінки… шо з них взяти. Нічого, ми потерпимо, правда ж?
Про гарний настрій. Цього тижня тобі стало так весело, що ти вирішив не просто посміхатися, а навіть засміятися. Ти цього не робив раніше і перша спроба вийшла невдалою. Ти наче почав сміятися, я навіть чув смішок, а потім закашлявся, образився і розплакався. У тебе з того всього була така печальна пичка, шо я ржав як коняка. Вибач, Горобчику.
Про Оплю-Боплю. Ти досі у нас Опля-Бопля. В хвилини ніжності (а це майже завжди) ти Опілька-Бопілька, або ж просто Опілька, або ж Оплюсік. А вечорами ми чекаємо на урочисту ходу падре Качечки. Нею і завершується твій активний день.
Хороший тиждень, протягом якого я мав два вихідних. Ти знову виріс, знов набрав вагу, але залишаєшся таким же горобчиком. Будь щасливим!