Папа с ребенком (фото: ЦФА Бурда)
Мальчик-воробушек продолжает радовать своих родителей новыми успехами.
Тиждень чотирнадцятий
Про дачу. Ти і мама Katya вирішили мені зробити подарунок – дати виспатися. Ви запакували свої пожитки – 4 сумки і крісло тобі і маленький пакуночок мамі, і я вас завіз на дачу до діда з бабою. Де ви і залишилися. Там ви попалили запобіжники грілками і стерилізатором, ледь не спалили всю проводку, що я був у кроці до виїзду за вами серед ночі. Тому, якшо дідо до тебе буде приходити не так часто – це не твоя вина.
І дякую за поїздку, я не виспався, зате пройшов до кінця Skyrim. Будеш якось сам грати – за злодія-лучника уже не грай.
Про погоду. Ти ненавидиш вітер. Він тебе бісить. Тому зараз з тобою важкенько гуляти, але мама якось справляється. Але ти постійно бурчиш і скаржишся. Як я. Тому давай так, ти будь усміхненим горобчикам, а бурчати і скаржитися залиш мені – я це роблю професійно.
А ще не любиш холод, дощ, зміну погоди, різкі рухи, нічого не бачити, шапки… короче, перестань бурчати.
Про одяг. Ти носиш зараз те, що дітки носять в 6-9 місяців. Мої штани і футболки ОПАСНОСТЄ!!
Про діалоги. Гарно з тобою поговорили про все, поки ти купався після дачі.
Я: Як на дачі було?
Бопілька: Нормально, комарі не кусали.
Я: А шо діду спалили?
Бопілька: А то не я, то мама все повключала.
Я: Ше поїдеш?
Бобілька: Та можна, там повітря чисте.
Я: І маму візьмемо?
Бопілька: Звичайно берем. Маму з молочком.
А мама сиділа у ванні поруч і думала, шо ми просто «агу»-каємо.
Про рухи. Ти став бити «копитом». В період активності і збудження, в ліжку чи в кріселку ти починаєш сильно вистукувати правою ногою. Як кавалерійський поні на параді. А ще почав усвідомлено хватати різні предмети, підіймати і пхати в рот. Все тільки починається…
P. S. В цей день твого життя, коли пишу це, Росія вторглася в Україну. Слово війна ще не звучить. Але… Це так, просто щоб ти знав в який час ти, Горобчик, народився і проживав свої перші деньки та тижні.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Папин блог. Тринадцатая неделя
