Діти, як і дорослі, можуть відчувати злість. Це нормальна емоція, яка потребує здорового виходу. Ось практики та ігри, які допоможуть дітям навчитися екологічно відреагувати злість, зберігаючи своє здоров’я і відносини з іншими.
Джерело: instagram @svetik_semicwetik_
Всі ігри зібрані для різних «каналів агресії» — голос, зуби, руки, нігті, ноги, живіт, рефлексія — слова. Але у всі ці ігри можна грати, лише якщо ми самі можемо витримати напругу злістю.
- «Видихнути хмару» — уявити, що вдихнули хмару і видихнути її зі звуком, можна з грозою та блискавкою (ми розкриваємо руки – показуючи, який розмір хмари ми вдихаємо, а на видиху видаємо звук, та зводимо руки, «зменшуємо» розмір хмари, долоні в кінці видиху з»єднуються, мов у хлопку. Можливо, супроводжуємо видих, тупотінням ніг).
- «Погода» – ми обережно простукуємо подушечками пальців долоні чи тіло дитини– своїми доторками відіграючи — спочатку м»які доторки, немов дитину гладить сонечко і легкий вітер (йдемо -стукаємо — повільно, м’ягенько тихо), потім вітер посилюється починається дощ — починає йти швидше і тупотіти. Дощ посилюється — торкаємося сильніше, злива – ще сильніше простукуємо, гроаз — ураган – ще сильніше, дмухаємо і кричимо, вітер заспокоюється, дощ стихає — поступово йдемо тихіше і повільніше. Закінчуємо «прекрасною погодою». Можна запропонувати, щоб дитина відігравала погоду кроками на місці – розгойдувалася, потім тупотіла ніжками, потім стрибала і кричала (коли грім), потім посміхалася та розслаблено погойдувалася, при «ясній погоді».
- «Собаки» — «перетворитися» на добрих собачок, що вихляють хвостиками, потім, злих собак, що гарчать один на одного. А потім, знову перетворитися на добрих собак, що принюхуються, та знайомляться.
- «Клац-клац» — клацати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, показувати зуби і гарчати, як тигри. Перетворитися на людей.
- «РРРРР» – перетягувати тканину, тримаючи в зубах.
- «Докричатись до Місяця»: якщо є можливість проявляти голос в повну силу. уявити, що треба крикнути послання космонавтам чи інопланетянам. (можна кричати з різних кутів кімнати один одному, можна спрямовувати звук «далеко-далеко»).
Джерело: Shutterstock
- «Плювалки» виплюнути, видути – з трубочки горошину, будь що — в ціль.
- «Лети!» Дути один на одного, як на перо. Дозволити собі дути на дорослого, щоб його «здути» з місця.
- «Товкалки» «Відштовхнути повітряною хвилею» дорослого (партнера з гри) – зробивши відштовкуючий жест руками. Батько «відлітає» від дитини.
- «Подушковий бій» (якщо це доречно в умовах, яких живемо).
- «Борці сумо» — засунути подушку під футболку і штовхатися, подушка пом’якшуватиме удар.
- Рвати папір і потім зібрати з уривків колаж (будь який образ, можна задати його, можна запропонувати дітям викласти та клеїти щось своє).
- «Шкрябалки та дпряпалки» – нігтями «прошкрябати» малюнок у тісті, у фользі, у крупі, плівці. У пакет, що закривається, залити фарбу. Дитина подушечками пальців і нігтями прорисовує (дряпає) візерунки.
- боулінг, збивати будь-які предмети (дозволити порушити порядок).
- «Злий бобер» – придумати злу тварину і поводитися, як, ми припускаємо, може поводитися ця тварина. Потім перетворитися на добру тварину. Потім, у людину.
- «Випустити пазурі» – показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче захиститися. (потім перетворитися на людину)
- малювати каляки-маляки, стиснувши в кулаку фломастер або олівець.
- «У ціль» – зім’яти в руках папір, потім, як м’ячиком, потрапити в ціль.
Джерело: pixabay.com
- кричати в «мішок для крику», чи стакан, чи в подушку.
- «Бодалки – так-ні» (бодатися руками чи головою, говорячи по черзі – так чи ні).
- Люблю – не люблю (говорити один одному – я люблю, коли… я не люблю, коли…
- Радію — злюсь (я злюсь, коли. Я радію, коли).
- Можна уявити всередині пружину, яка стискається-розтискається і підстрибує всередині, присісти, обіймаючи коліна і розпоямитись, мов пркдинка.
Покласти руку на живіт, зробити вдих і різкий видих.
Допоміжні думки:
- Нам важливо розповісти дитині, що емоція – це сигнал нашого мозку на те, що відбувається. Зараз агресивні прояві закономірні. Сама війна – надагресія.
- Злість дітей важлива.
- Злість така ж важлива, як і радість, і сум.
- Від того, що ми відчуваємо емоцію – ми не добрі та не погані.
- Якщо ти злишся — ти не злий. Ти людина, яка зараз злиться.
- Іноді, коли агресивність дуже сильна, ми уявляємо, як би все зруйнували, як би когось вдарили або, навіть, вбили. Зараз – наша агресивність природна. Але ми в жодному разі не шкодимо собі та іншим.
- Зараз ми маємо право ненавидіти та злитися. Але ми створені не тільки з ненавісті та злості – що в нас ще є? я відчуваю лють до ворогів, але я продовжую відчувати любов до тих, хто мені близький. Я більше — ніж будь яка моя емоція чи прояв.
Сил нам!
