В начале текущего года столичные кинотеатры запустили специальные тихие сеансы для родителей-киноманов с маленькими детьми. Как все происходит на самом деле, достаточно ли сеансы «тихие», комфортно ли малышу и удается ли сосредоточиться на просмотре взрослому, расскажет в своем свежем блоге активная украинская мама Татьяна Мельниченко.
Татьяна Мельниченко
Про мамські сеанси з приглушеним звуком і тьмяним світлом я дізналася з телебачення. Швидко знайшла в фейсбуці групу «Київ дружній до батьків і малюків» і почала стежити за чужими походами у кіно. Для мами, яка сидить в декреті, кожна вилазка — це мрія. Коли дізналася, що в кінотеатрі, який не зовсім далеко від нас ( «Планета кіно») теж будуть сеанси — вирішила ризикнути і сходити, хоч нам було лише і 4,5 місяці.
@@@@
Мама, яка раніше була завсідником кіно потрапила туди після пологів лише раз, коли тато погодився погуляти з коляскою в парку. А потім ця мама дуже спішила до малюка і постійно хвилювалася, тому розслабитися повноцінно не змогла. І ось ми в кінотеатрі утрьох. Перше, що вразило — гучна музика на вході в торговий центр ( де кінотеатр), попри те, що сьогодні тут притишені сеанси для мам із дітьми. А наш синок заснув ще в машині. Довелося швидко проскочити, благо не прокинувся.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Мои незабываемые роды: список в роддом и несколько секретов
Подолали ми і ескалатор, на якому разом із нами опинилася група галасливих школярів. Прокинувся малюк перед самим сеансом, але поводився тихенько. Йому було цікаво. У залі — приглушене світло і гарні зручні стільці, між ними широкий прохід. Туди ми і примостили дитяче автокрісло з синочком.
Татьяна Мельниченко
Весь цей комфорт обійшовся у 70 грн з дорослого, хоча як а мене, для ранкових сеансів це задорого. В іншому кінотеатрі ( «Жовтень»), з розповідей мамочок, ціна на «тихий сеанс» 50-60 грн, ще є пеленатор у залі й іграшки на підлозі, діти повзають і граються біля екрану. Тут цього не було. Пеленатор був у туалеті, але нам не знадобився. В першому ряду мами розмістили коляски, почався анонс. На анонсі, на жаль, звук ніхто не приглушував, тому він був досить гучним. А от на самосу сеансі — притишили, хоч я б зробила ще менше.
Мене і досі цікавить думка фахівців, як впливає на психіку малечі такий сеанс, на якому написано від 0+. До того ж не факт, що дитині корисні оці миготіння на екрані, тому ми намагалися відвернути малюка обличчям до себе і врешті приспати.
@@@@
Спершу ми були наймолодшими глядачами, але з початком сеансу — приєдналися ще кілька ручних дітей. І моє мамське сумління трошки заспокоїлося — ми не одні;) Але бажання вколисати малючка мене не покидало і тут я згадала про свій прокол — я вдягнула чудову парадну сукню, в яку влізла після пологів, але для годування вона не зовсім придатна (немає отвору для грудей;) довелося імпровізувати, пощастило, що в моєму ряду не було інших глядачів.
Проте, малюк не спішив вкладатися, його явно цікавило те, що діється на екрані та довкола. А навкруги бігали старшенькі діти, трохи плакали меншенькі — загалом звична мамська атмосфера. Бракувало якихось смачних печеньок і чайку для сімейного затишку ( зрештою все це можна було принести з бару).
Татьяна Мельниченко
Хвилин за 40 приспали ми малючка на двох доволі широких і зручних кріслах, благо місця в кінозалі було достатньо, бо на перший мамський сеанс прийшло лише зо 30 людей разом із дітьми. Ми гарно додивилися мультфільм про бебі боса до кінця, поки наш маленький бебібосик тихенько сопів на кріслі. Мама отримала позитивний заряд на весь день, відпочив і татко, та й малюк з приходом додому був бадьорим як завжди, отже сезон кінопереглядів — відкрито.
@@@@
До речі, вже за кілька тижнів такі сеанси почалися і в кінотеатрі «Флоренція». Їх проводять в переобладнаному залі з м’якими стільцями. Рівень звуку коригувала менеджер на місці, як на мене — він був ідеальним. Також «приглушене» світло. Старші дітки мали змогу бігати біля екрану, а молодші сиділи на руках або в колясках. Ці коляски прямо в зал допомагли занести охоронці, оскільки пандус ще не встигли зробити. Квиток на такий сеанс нам обійшовся у 40 гривень. Тож ми подивилися ще й стрічку «Красиво піти». І пішли з бажанням повернутися знову.
А в наступному блозі я розповім те, як ми вчилися плавати із малючком та ходили в басейн.
